Пробіотики: якість має значення

Пробіотики являють собою бактерії, що мають сприятливий вплив на здоров'я. Ефективність і безпечність пробіотиків під час застосування при низці станів, таких як гостра інфекційна діарея, були позитивно оцінені організацією «Кохранівське співробітництво» [1]. Проте у «Кохранівському співробітництві» зазначили також, що окремі препарати можуть відрізнятися, і «необхідні подальші дослідження для встановлення підходів до застосування конкретних схем використання пробіотиків». Як наголошувалося у двох нещодавно опублікованих оглядових статтях [2, 3], ефективність і безпечність пробіотиків залежать не лише від біологічних властивостей конкретних видів бактерій та їхніх штамів, а й від композиційної якості препаратів та їхньої спроможності зберігати стійкість у кишечнику.

Фармацевтичні препарати, ліцензовані як лікарські засоби, підлягають суворому контролю якості; це стосується не лише невеликих молекул та антитіл, а й пробіотиків. Проте до препаратів, які класифікуються як дієтичні добавки або функціональні харчові продукти, зазвичай застосовуються менш суворі нормативні вимоги. У нещодавно опублікованому огляді [2] на основі 38 оцінок 31 зареєстрованого препарату-пробіотика, було показано, що в 37% випадків (14/38) оцінюваний препарат містив мікроорганізми, які відрізнялися від перелічених на упаковці, а у 18% випадків (7/38) були знайдені сторонні мікроорганізми. Більше того, на упаковці лише 29 препаратів були заявлені очікувані кількості, і з них у 48% випадків (14/29) кількості бактерій відрізнялися від заявлених. Загалом лише 29% лікарських препаратів (9/31) незмінно відповідали всім трьом критеріям в усіх дослідженнях (Табл. 1). Серед тестованих препаратів найчастіше всім трьом критеріям у п'яти окремих дослідженнях незмінно відповідав препарат Bacillus clausii (Ентерожерміна®).

Табл. 1. Відповідність заявленим на упаковці показникам препаратів-пробіотиків, що продаються у всьому світі з акцентом на мікробіологічний склад, кількість живих клітин та наявність сторонніх мікроорганізмів. Відтворено з дозволу за [2].

Основною проблемою пероральних пробіотиків є те, що вони повинні витримувати перехід через несприятливе (висококислотне) середовище шлунку, щоб досягти кишечника в достатній кількості, аби стати біологічно активними. Це ілюструється експериментальним дослідженням, в якому тестувалося виживання кількох зареєстрованих препаратів-пробіотиків у трьох різних імітованих середовищах (два — шлунковий сік і одне — кишковий сік) [4]. Серед 10 протестованих препаратів лише в трьох зберігалася початкова кількість мікроорганізмів у двох різних імітаціях шлункового соку й лише у двох — в імітації кишкового соку. Препарат B. clausii Ентерожерміна® був єдиним препаратом, що зберігав свою біологічну активність у всіх трьох тестах (Мал. 1), що можна пояснити его здатністю формувати спори [4].

У нещодавно опублікованому систематичному огляді оцінювався коефіцієнт виживання перорально введених бактерій-пробіотиків під час проходження через шлунково-кишковий тракт на основі клінічних досліджень: 17 досліджень препаратів, що містять один штам, і 13 досліджень препаратів, що містять кілька штамів [3]. Якщо введена доза перевищувала 1010 колонієутворювальних одиниць/день, пробіотик міг бути відтворений з калу, незалежно від використаного штаму. Це явище не залежало від тривалості лікування.

Попри те, що препарат B. clausii Ентерожерміна® досліджувався лише після разового введення та в нижчій дозі (6 млрд КУО [колонієутворювальних одиниць] порівняно з пробіотиками, які вводилися в дозі до 100 млрд КУО), він був серед тих препаратів, які характеризувалися найвищим показником відтворення [3]. Є підстави вважати, що такий результат у клінічних умовах підтверджує результати, що спостерігалися на доклінічній моделі [4], і свідчить, що спори є високорезистентними до складних умов шлунково-кишкового транзиту.

Наприкінці статті автори зробили висновок, що загальні рекомендації регуляторних органів щодо дозування пробіотиків недостатньо жорсткі для забезпечення виживання, перебування та ефективності штаму в кишечнику. Крім того, було зазначено, що резистентність до шлунково-кишкового транзиту залежить від штаму: до числа штамів з найвищою здатністю до виживання і перебування належать бактерії, що формують спори. Цікаво, що серед бактерій, які формують спори, включених у дослідження, чи не найвищу здатність до стійкості в умовах шлунково-кишкового тракту має B. clausii [3].

Наш висновок полягає в тому, що контроль за фармацевтичною якістю зареєстрованих препаратів-пробіотиків має бути суворішим і що таку саму увагу слід приділити повному з'ясуванню здатності штаму досягати кишечника, перебувати та розмножуватися в ньому. Є підстави вважати, що остання характеристика залежить від штаму, а застосована матриця та дозування впливають на неї незначною мірою, особливо коли пробіотики вводяться в дозах нижче 10 млрд КУО. Препарат B. clausii Ентерожерміна® можна віднести до нечисленної категорії препаратів, які незмінно відповідають необхідним критеріям щодо композиційної якості, виживаності та перебування.

_{Конфлікт інтересів: P. Pellegrino і М. Perez ІІІ. є співробітниками компанії Sanofi.}

_{Розкриття інформації: написання медичної статті та публікація фінансуються компанією Sanofi.}