Пробіотики можуть попереджати виникнення шлунково-кишкових симптомів, викликаних лікарськими засобами

Антибіотики можуть негативно позначатися на фізіологічній мікрофлорі кишечника і викликати діарею. Пробіотики здатні попереджати викликану антибіотиками діарею. Про це свідчать висновки огляду, виконаного організацією Кохранівське співробітництво [1], і це підтверджується нещодавно завершеними масштабними дослідженнями [2]. Однак антибіотики — не єдиний клас лікарських засобів, які спричиняють дисфункцію кишечника. Як наголошується в нещодавньому систематичному огляді [3], зниження різноманітності кишкової мікрофлори спостерігається при застосуванні й інших класів лікарських засобів, зокрема, інгібіторів протонної помпи. Наприклад, при застосуванні інгібіторів протонної помпи знижується рівень клостридій (Clostridiales) і підвищується рівень актиноміцетів (Actinomycetales), мікрококів (Micrococcaceae) та стрептококів (Streptococcaceae) — усі ці зміни раніше пов'язували з дисбіозом і підвищенням чутливості до інфекцій, викликаних Clostridioides difficile.

На цьому фоні в двох плацебо-контрольованих, рандомізованих, подвійних сліпих дослідженнях вивчали вплив штамів O/C, N/R, SIN і T пробіотика Bacillus clausii на побічні ефекти з боку системи травлення, які викликає лікування, спрямоване на ерадикацію Helicobacter pylori. У першому з цих двох досліджень 120 пацієнтів, які отримували трикомпонентну терапію рабепразолом 20 мг двічі на добу, кларитроміцином 500 мг двічі на добу та амоксициліном 1 г двічі на добу протягом 7 днів, були рандомізовані в групи, в яких отримували або плацебо, або суспензію B. clausii тричі на добу (сумарна добова доза — 6 мільярдів колонієутворювальних одиниць [КУО]) протягом 14 днів, починаючи з першого дня лікування [4]. Кишково-шлункові побічні ефекти фіксувалися протягом 4 тижнів від початку терапії за допомогою валідованого опитувальника. У другому дослідженні з аналогічним дизайном 130 пацієнтів із застосуванням аналогічних критеріїв включення були рандомізовані в групи, в яких отримувати або плацебо, або B. clausii у формі капсул [5]. Основна відмінність між протоколами цих досліджень полягала в тому, що розмір вибірки в другому дослідженні базувався на розрахунку статистичної потужності, і що в ньому була визначена первинна кінцева точка — частота виникнення діареї на першому тижні.

Застосування B. clausii знижувало частоту виникнення діареї клінічно та статистично значущою мірою на першому тижні лікування, незалежно від відмінностей між двома дослідженнями за частотою виникнення діареї (рис. 1). Попри нижчу частоту виникнення діареї на другому тижні, зниження ризику при застосуванні B. clausii було зіставним. Крім того, якщо в групі B. clausii виникала діарея, то вона тривала менше, ніж у групі плацебо. Що стосується інших показників наслідків лікування, то в дослідженні Nista було виявлене зменшення епігастрального болю на обох тижнях, тоді як у дослідженні Plomer це спостерігалося лише на другому тижні. Слід зазначити, що показник процентної частки пацієнтів з успішною ерадикацією H. pylori в присутності плацебо і B. clausii були зіставними. Ми робимо висновок, що застосування B. clausii у порівнянні з плацебо зменшує частоту найрозповсюдженіших побічних ефектів, пов'язаних із трикомпонентною терапією, спрямованою на ерадикацію H. pylori, у безсимптомних пацієнтів із позитивним статусом щодо H. pylori.

_{Конфлікт інтересів: М. Пломер і М. ІІІ Перез є співробітниками компанії «Sanofi-Aventis».}

_{Розкриття інформації: написання медичної статті та публікація фінансуються компанією Sanofi-Aventis Deutschland GmbH.}